В одній сім’ї росли два сини. Обидва красені як за вродою, так і за поставою. Але за характером були зовсім різні – старший ледар з ледарів, до того ще й сварливий. А молодший син був спокійним і працьовитим.
Молодший син прокидався разом з батьком ще до зорі і їхав у поле, орати, садити, урожай збирати. А ледар відлежував боки ледь не до обіду. Підняти з ліжка було його важко. Тому батько, знаючи його характер, махав рукою і йшов працювати, покладаючись лиш на молодшого моторного сина.
Ледацюга тим часом просинався і йшов у сад, де дозріла груша. Напихав власне черево грушами і влягався на траву в затінку дерева. Матері годі було догукатися сина, якому все було фіолетово.
А матір як бджілка носилася по господарству. Бігла в город, набирала свіжої картоплі, вирізала головку ранньої капусти, висмикувала з землі морквину, а потім ще нащипувала трохи листочків кропу і петрушки. Прожогом йшла в кухню, де вже шкварчали на сковорідці буряки, тушкуючись в сметані, і всю городину кришила швидко на борщ. Бо ж за годину обід – приїде чоловік з сином з поля. Потім бігла на грядку визбирувала огірки, що за ніч виростали як гриби після дощу. А ще матір встигала замісити тісто і напекти свіжого хліба, духмяність якого лоскотала ніздрі і викликала линку в роті.
А ледар спокійнісінько вилежувався. Ось і обід наспів його під грушею. Почув, що батько з братом вернулися з поля. Пора йти в хату.
Мати вже встигла насипати страву в чотири тарілки, нарізала хліба, натовкла картоплі зі сметаною.
Батько з братом їдять, аж за вухами лящить. Ще й прицмакують і прихвалюють, які страви всі смачні-пресмачні. І добавки в матері просять.
А старший син сьорбнув борщу дві ложки і почав нарікати:
-Не смачно. Зовсім не смачний ти борщ, мамо, зготувала, – і відсунув від себе повну тарілку.
На що мама йому відповіла:
-Їдь, сину завтра разом з усіма в поле. І кожна страва тоді буде смачна, що на столі стоятиме!
