Батьки Вікторії й Вероніки заможні люди. Як тільки дочки пішли в самостійне життя, купили по квартирі кожній. Самі живуть в межах міста в великому будинку. Є машина, так що дістатися в будь-який куток міста не проблема. До дітей в особисте життя не лізли. Можливо тому старша Вікторія вийшла заміж за чоловіка, який все дізнався про дохід її батьків, і вирішив, що буде жити на всьому готовому. Так закрутив дівчині голову, що мамине умовляння не поспішати, не подіяли.
Зовсім скоро заміжня Вікторія прийшла до батьків просити купити для її чоловіка машину. Тато відмовив, сказав, щоб не сподівалися. Нехай чоловік сам заробить на свої потреби. Твій ненаглядний напевно думає якщо ми багаті, то він житиме на всьому готовому нічого не робити і колупатися в носі? Після такого чоловік Вікторії розізлився на тещу та тестя. Коли вони приходили в гості, то не відкривав двері, і Вікторії заборонив приймати їх у себе.
Після народження доньки в молодій сім’ї, мама Вікторії намагалася допомагати доньці. Та вона слухала тільки свого чоловіка, і відмовлялася від допомоги. Коли онука підросла, її не допускали ні до бабусі, ні до дідуся. Тому мама з татом перестали приходити до Вікторії. Іноді телефонують, чи зустрічаються на сімейних святах, і то не завжди.
Коли Вероніка виходила заміж, батьки подарували їй будинок, в якому мешкали дотепер. Самі переїхали жити на квартиру, яку також заповідали Вероніці. Купили машину і всяку техніку, яку забажали молоді.
Чоловік Вікторії від обурення не знав як і реагувати на таке. Він відправив дружину до батьків, нехай прояснять, чому так поступають.
Мама пояснила доньці:
– Ти пам’ятаєш, що ми проти були твого шлюбу? Але не послухала, зробила по своєму. Це я можу зрозуміти. Але чому ти не провідувала нас, не телефонувала. А ми старіємо, хворіємо. Увага дочок для нас важлива. А ви, навіть коли народилася онука, не впустили у квартиру. Заборонили спілкування з нею. Ми не потрібні. А Вероніка приходить, цікавиться нашим здоров’ям, доглядає, коли ми хворіли. А ти навіть не знаєш, коли це було. Так що все справедливо. Ми з татом так вирішили. А ви самі відсторонили нас, так що приймай все так, як є.
Ось так буває в житті. Думаю, що батьки мають право вибору, якщо до них негативне відношення. Чи я не права?
