— Вже пізно сперечатися. Треба вирішувати, що робити далі. Хоч за перший курс навчання Марічки треба заплатити. Вона у нас розумна, підтягне знання та переведеться на бюджет, — втомлено сказала Олена, дивлячись на чоловіка.
Дмитро знизав плечима, наче розмова його не стосувалася.
— Дімо, ти взагалі мене чуєш?
— Ага, — буркнув він, не відводячи очей від телефону.
— Тоді треба продавати мотоцикл. У мене колега цікавився. Продамо, а гроші підуть на навчання Марічки.
— Ні, Оленко. Мотоцикл не продаємо, — різко відповів Дмитро, змусивши дружину завмерти від здивування.
— Це ще чому?
Відповідь була як удар під ребра.
Олена завжди вірила, що сім’я — це фортеця, збудована на довірі та компромісах. Вони з Дмитром прожили разом двадцять три роки, пережили труднощі, збудували будинок під Києвом, виростили доньку. Але останнім часом усе змінилося. Дмитро став дратівливим, замкнутим. Олена думала, що це через смерть його брата Ярослава, з яким він був дуже близький.
Ярослав залишив дружину Галину та сина Олега. Олена й Дмитро підтримували їх, часто на шкоду собі. Але цей випадок став останньою краплею.
— Я обіцяв мотоцикл Олегу, — кинув Дмитро.
— Почекай… Як ти міг? Ми ж домовилися продати його для Марічки! — Олена відчула, як кров прилинула до обличчя.
— Я нікому нічого не обіцяв, — відмахнувся він.
— Ми обговорювали це на сімейній нараді, коли Марічка закінчувала школу! Вона обрала складну спеціальність, з високим балом!
— Тоді я не знав, що Ярослав помре, а Олег залишиться без батька. Йому потрібна підтримка.
— А твоїй доньці вона не потрібна?! — Олена намагалася достукатися до чоловіка, але він мовчав, втупившись у підлогу.
Вона вирішила, що він прийняв її сторону, і зайнялася справами: з’ясовувала, як оформити платне навчання для Марічки. Дні промайнули в клопотах.
Ввечері, накриваючи стіл на вечерю, Олена почула дзвінок телефону. На екрані виник номер Галини.
— Оленко, дякую тобі велике за подарунок! — голос вдови сповнений радості.
— Який подарунок? — здивувалася Олена.
— Мотоцикл! Дмитро подарував його Олегу. Ти б бачила, як він щасливий! Він з дитинства мріяв про байк, Ярослав обіцяв подарувати на вісімнадцять. Але після його смерті… звідки в нас гроші? А Дмитро виконав мрію сина! Дякую вам!
Серце Олени стиснулося.
— Ти кажеш, наш мотоцикл у вас?
— Так, Оленко. Дмитро подарував його Олегу. Ти не знала?
Олена мовчала, не в змозі вимовити слова. Цей мотоцикл вони з Дмитром купили три роки тому на спільні заощадження. Вона погодилася на купівлю з умовою: якщо знадобляться гроші для Марічки, мотоцикл продадуть.
У голові виплив недавній розмови з донькою:
— Мам, я все з’ясувала, треба внести аванс.
— Звичайно, Марічко, ми з татом все вирішили. Завтра покупець приїде дивитися мотоцикл…
Тепер ці слова звучали як насмішка.
— Гаразд, чую, ти зайнята, — сказала Галина і поклала трубку.
Коли Дмитро увійшов у будинок, Олена сиділа на дивані, стискуючи телефон.
— Дімо, мені дзвонила Галина. Це правда? Ти віддав мотоцикл?!
Він завмер, потім неохоче кивнув.
— Так. І що?
— Як це «і що»? Ти подарував наш мотоцикл без моєї згоди? Потайки?!
— Оленко, годі. Це мій мотоцикл.
— Наш, Дмитре! Ми купували його разом, з умовою, що продамо для Марічки!
— Та що ти заладила про навчання! — гаркнув він. — Не розумієш? У мене немає сина. Ти народила мені лише доньку. А Олег — справжній хлопець. Я обіцяв Ярославу піклуватися про нього, як про рідного.
— Серйозно?! — голос Олени здригнувся від болю. — Марічка для тебе не нащадок? Не рідна?
З коридору почулися кроки. Марічка стояла в дверях, бліда, з очима, повними сліз.
— Ти міг допомогти мені, але вибрав племінника? — її голос тремтів.
— Навчання — не головне, — буркнув Дмитро. — Підеш на бюджет, на іншу спеціальність. Яка різниця? А Олегу ніхто байк безкоштовно не дасть.
— Я для тебе ніхто, — тихо сказала Марічка, розвернулася і пішла у свою кімнату, грюкнувши дверима.
— Подивися, що ти наробив! — Олена ледве стримувала гнів.
— Оленко, я втомився. Ти постійно незадоволена. Я втратив брата, Олег — батька. Ти цього не розумієш?
— А ти, схоже, втратив доньку, — холодно відповіла вона.
Останні місяці Олена помічала, як Дмитро віддаляється. Він затримувався на роботі, став скритим, часто навідував Галину.
— Просто підтримую її, вона сама, — говорив він. — Олег просив допомогти з мотоциклом, він вчиться на автоВона повернулася до кімнати, тримаючи в руках паперовий квиток на потяг – завтра вранці вона і Марічка вирушали до батьків у Львів, залишивши Дмитра наодинці з його сумними виборами.
