**Зрада, дубль два**
До роботи подруги Оксана і Марія їздили разом. Марія за кермом відповідальна, серйозна, але з гарним почуттям гумору. Оксана жвава, трохи легковажна, але незрівнянно гарна. Познайомилися в офісі, працювали вже майже десять років. І не просто разом в одному кабінеті, де крім них ще дві колеги.
Обидві не заміжні, діти вже дорослі й живуть своїм життям. Марія поховала свого чоловіка сім років тому загинув у аварії. Про новий шлюб навіть не думала.
Маруся, тобі треба хоч когось для душі, кажу ж не про весілля, а просто зустрічатися, частіше, ніж заварювала каву, нагадувала Оксана, яка ніколи не втрачала надії на нове кохання.
Навіть думати про це не хочу. Ми з чоловіком були як дві половинки. Тепер його немає, і більше для мене нікого немає, сумно відповідала подруга.
Оксана була привабливою, стрункою, освіченою та вільною. Вісім років тому розійшлася з чоловіком, коли зненацька застала його в своїй квартирі не самого.
Скандалів не було просто викинула його речі за поріг. Квартира була її, шлюб розірвали. Були в неї чоловіки, Оксана все сподівалася, що зустріне того самого, за яким і на край світу. Але час минав, а ідеальний чоловік так і не зявлявся.
Недавно Оксана відсвяткувала свій «ягідний» ювілей сорок пять. На два роки старша за Марію. Святкували в ресторані, все пройшло чудово.
Сорок років вона теж відзначала в ресторані, хоч Марія її й відмовляла.
Оксанко, ти не боїшся? У народі ж кажуть, що сорок років не святкують.
Ой, Марусю, це все бабські казки! Якщо на всі забобони дивитися, то й жити нудно буде, сміялася Оксана.
Саме тоді в ресторані за іншим столом сидів симпатичний чоловік схожий на актора з якогось фільму. Марія не помітила, коли Оксана притягла його до свого столика й посадила поряд.
Оксанко, звідки ти його викопала? пошепки спитала Марія.
Та він сам запросив мене на танець! Ну, а я йому й випалила, що в мене ювілей. А він пообіцяв подарунок на завтра, посміхалася подруга.
Після ювілею Оксана почала зустрічатися з Олегом. Вже на другому побаченні дізналася, що він одружений.
Ми з дружиною збираємося розлучатися, у нас не склалося, запевняв він. Діти дорослі, нас нічже не тримає.
Олег гарно залицявся квіти, ресторани, прогулянки за місто. Часто лишався ночувати. Марія подруги впізнати не могла.
Оксанко, літаєш, як метелик! казала вона.
Марусю, ти б знала, який він класний! Мабуть, зовсім глузду позбулася, радісно сміялася Оксана.
Друже, не захоплюйся так, намагалася вговорити її Марія. Я ж навіть по очах бачу він ще той жук, справжній ловелас. Але подруга лише реготала у відповідь:
Марусю, заздрість погане почуття!
Та чому тут заздрити? Просто не хочу, щоб ти потім страждала. Ти ж знаєш, яка ти вразлива
Час минав. Роман Оксани з Олегом тривав майже півтора роки. Він уже не згадував про розлучення. Більше того придивився до чергової красуні, молодшої за Оксану на десять років. Такої ж вільної, енергійної і перекинувся до неї. Став рідше бувати в Оксани, і вона запитала:
Олеже, що відбувається? У вас із дружиною все гаразд, чи ти когось знайшов?
Пробач, чесно кажу закохався. Давно хотів тобі сказати, але ти мене випередила. Зрозуміло, жіноча інтуїція Прощавай, не трий на мене зла. Таке буває
Оксана плакала на плечі у Марії. Скільки сліз пролила знала лише подруга.
Друже, не варто так переживати через зрадника. Він просто награвся й знайшов собі іншу іграшку. Зрадник і точка. Глянь на себе в дзеркало змарніла, осунулася. Він не вартий твоїх страждань.
Марусю, розумом я все розумію, але серце не слухається
Щоб відволікти Оксану, Марія тягла її у кіно, на концерти, вивозила на дачу до своєї мами, скликала друзів. Сідали на шашлики, сміялися.
Марусю, ти справжня подруга, дякувала Оксана, коли вже трохи відійшла.
Дякувати Богу, ожила, раділа Марія.
Та одного разу в вихідні Оксана раптом відмовилася їхати на дачу.
Не можу сьогодні, друже, справи.
Марія здивувалася, але подумала у всіх бувають справи. Повернувшись у неділю ввечері, вона вранці вийшла з підїзду й аж захлибнулася: біля сусіднього підїзда, де мешкала Оксана, стояв автомобіль, а біля нього хто б подумав? Олег.
Марія навіть очі протерла, але ні точно він. Вона швидко сіла у свою машину й виїхала.
Оце тобі й «справи», думала вона про подругу. Ну й ну! Він же вже раз її зрадив, а вона знову на ті самі граблі
Оксана влетіла до кабінету майже спізнившись, побачила подругу й зніяковілаТая глянула на Оксану, підвела брови й тихо сказала: “Друже, якщо й цього разу не вистачило тобі уроку, то це вже не граблі, а твоя власна життя, яку ти просто не хочеш бачити.
