Тристання на все життя: Холодна й витончене помилка
Прожили разом тридцять пять років. Майже півтвого віку. Богдан і Солімія. Все почалося, як у старих казкіх танці під дощем, розмови до світанку, спільні мрії про будиночок із садом. Соломія була крихітною, ніжною, тихою, але з залізною волею. Богдан амбітний, з вогнем у очах, завжди жадібний до більшого.
Разом пережили бідність, борги, переїзди, втрати. Коли Богдан починав бізнес із нуля, саме Соломія тягла все на собі дім, дітей, рахунки, хвороби. Коли нарешті прийшов успіх, принісши достаток і спокій, Богдан закохався. У нову секретарку, довгоногу, яка сміялася з його жартів і затримувала руку на його плечі на зайву мить.
Вирішив швидко. Найняв дорогих адвокатів, щоб залишити собі дім той, що будували разом, цеглина до цеглини, де Соломія саджала троянди та вишивала подушки. Дім, що колись був їхньою спільною мрією.
Суд віддав будинок Богдану. Соломії дали два місяці на виїзд. Але вона пішла за два дні. Без сліз, без скандалів. Мовчки. Склала речі, викликала перевізників. А на прощання розкидала по домі шматочки вареної риби у штори, під підвіконня, у вентиляцію. Залишки прощальної вечері, яку приготувала собі сама, за порожнім столом.
Нова коханка Богдана заселилася в “дім мрій” через кілька днів. Їй усе здавалося ідеальним: світло, простір, камін, тераса. Але за 24 години сморід пройняв стіни. Ніщо не допомагало ні прибирання, ні пахощі, ні ремонт.
Вонь посилювалася. Мили підлоги, міняли килими, тримали вікна відкритими. Купували очищувачі повітря. Даремно. Друзі перестали заходити. Ніхто не міг витримати запах.
Богдан намагався продати. Але чутки рознеслися районом. Покупці тікали через десять хвилин. Агенти відмовлялися співпрацювати. Дім став у нагоді.
Пара взяла великий кредит на нове житло. Гроші закінчилися. Аж раптом подзвонила Соломія:
Ну як справи, Богдане?
Жахливо, зізнався він, зламаний. Дім не продається. Ми в боргах.
Дивно, відповіла вона спокійно. Знаєш, я сумувала за цим домом. Продаси його мені? За скажімо, 10% вартості?
Богдан ледь не заплакав від полегшення. Погодився миттєво. Десять відсотків? Будь-що, аби позбутися кошмару.
Наступного дня Соломія прийшла із нотаріусом. Папери підписали за кілька хвилин. Пара виїхала до нового житла. Вона зайшла у порожній дім, глибоко вдихнула і посміхнула вперше за багато років.
Але історія на цьому не закінчилася.
Пара вирішила забрати з собою все зі старого будинку: меблі, штори, навіть карнизи! Особливо карнизи. Богдан не залишив би колишній дружині нічого. Розібрав їх особисто. І разом із ними забрав джерело смороду.
У новому будинку запах зявився вранці.
Соломія знала, що так буде. І більше ніколи не подзвонила.
Тепер у своєму домі вона насолоджується тишею, чистими стінами і квітучими трояндами. А Богдан живе зі своїм навікованим прокляттям. За зраду. За гордість. За те, що забув, хто був поруч, коли в нього нічого не було.
