Сьогодні Віктор щасливий поспішає додому. Йде він із побачення від своєї дівчини. Сьогодні чоловік запропонував Світлані вийти за нього заміж, вона погодилася. Скільки радості у Віктора. Нарешті збулася мрія, і невдовзі Світлана стане його дружиною.
Вони зустрічалися після закінчення школи, та батьки з обох сторін говорили їм, що серйозні стосунки заводити рано. Потрібно вивчитися, знайти роботу, а вже потім говорити про одруження. Тому якнайшвидше послали вчитися в різні інститути й різних містах. Говорять, що час лікує. Так і Світлана, згодом почала зустрічатися з чоловіком, який на сім років старший за неї. Спочатку дівчина просто ходила на побачення, щоб бути як усі. Адже мама повідомила, що Віктор одружився, так що чекати немає кого. Щоб не залишитися одній, потрібно вийти заміж.
Зустрічалися з Олексієм три роки, коли чоловік запропонував вийти заміж, Світлана попросила часу подумати. Та до мами цього разу поїхали разом. Адже це вперше донька привозить чоловіка для знайомства. Так що мама на радощах готувала святковий стіл з великим розмахом. Коли приїхали, познайомилися. Тато пішов з Олексієм в іншу кімнату, розмовляли про чоловічі справи, а в першу чергу про рибалку. Адже майбутній зять також любить рибалити.
Світлана з мамою завершували готування. Виявилося, що на столі немає хліба. Про нього зовсім забули. Світлана підвелася, щоб швиденько сходити в магазин, адже він знаходиться недалеко.
Коли підходила до магазину, звідти вийшов Віктор. Він змужнів, але щось дитяче проступало в його погляді. Зупинилися разом. Не знали про що розмовляти. Світлана спохватилася, сказала, що їй терміново потрібно йти, а його дружина чекає.
– Яка дружина? Ти про що, Світлано? – Віктор здивовано дивився на дівчину.
– Мама говорила, що ти одружився ще рік тому.
– Не одружений я. Одружусь, якщо ти погодишся стати моєю дружиною. То що згода?
– Я, я не знаю. Адже з нареченим приїхала. А ти справді не одружений?
– Ні.
Світлана повернулася і швидко пішла додому. Про хліб не згадує, та й чи до хліба нині. Мама радісна запрошувала Олексія і тата до столу. Коли глянула на доньку, все зрозуміла. Втомлена сіла на стілець
– Мамо, за що ти так зі мною? Чим я завинила? Ти хотіла лишити мене щастя?
– Ні, доню, ні. Я хотіла тобі кращого життя, невже не розумієш?
– Не розумію мамо.
Світлана пішла у свою кімнату. Олексій не міг зрозуміти про що вони говорять, але тато зрозумів усе. Він вибачився перед Олексієм, запропонував йому повернутися у місто. Світлана не стане йому дружиною.
– Нехай сама мені скаже про це.
– Скаже, зателефонує потім, наразі їдь синку додому.
Тільки після весілля Світлана дізналася що вагітна. Чесно розповіла Віктору. Говорила йому, якщо не прийме чужої дитини, то нехай іде, вона зрозуміє. Але приховувати не буде.
– Та хіба дитина може бути чужою якщо то дитина коханої жінки? – запитав Віктор.
