Звичайний, буденний день… я крокував впевнено на роботу, мій погляд подався вгору… Коли раптом хтось почав мене гукати…Можливо й не мене, так як окрім мене на вулиці було багато людей і можна з впевненістю сказати, що ім’я “Влад” є не найоригінальнішим…
Так ось гукали все таки мене! До мене підбігає якась незграбна жінка, мого віку певне… з не дуже доглянутим хвостиком ззаду та доволі округлими формами… Я спершу не міг зрозуміти, хто це, доки не вдивився пильно в очі та риси обличчя, які нагадували мою колишню однокласницю. Так точно, я впевнений це була Ніна!
Звучить смішно, але Ніна – це перша красуня нашої школи. В шкільні роки кожен хлопець нашого та інших класів хотів бути поруч з нею. Вона було ніжною, тендітною дівчиною, з розкішним довгим волоссям, з блакитними як небо очі, витонченою фігурою. Тоненька талія та стрункі довгі ноги, які вона підкреслювала високими підборами, завжди зводили з розуму усіх хлопців у школі. Завжди усміхнена та кокетлива Ніна була об’єктом обожнювання кожного… Багато дівчат в школі заздрили їй…
Та зараз я дивлюсь на жінку, яка наздогнала мене і не можу прийти до тями! Невже, невже це наша Ніна! Вона набрала достатньо ваги, обрізала своє довге волосся і ззаду щепила його у не дуже симпатичний хвостик. У руках Ніна несла безліч пакетів і незграбно себе поводила, тому що не могла з ними справитись. Одягнута вона була у широку сіру сукню, яка не виділяла особливо її фігуру, скоріш за все виглядала вона як мішок.
Звичайно я усміхнувся і промовив: “Ніно, це ти! Ти майже не змінилася!” На що вона просто голосно засміялася, доречі, це було не так витончено як колись.
-Ой насмішив! Та невже і вправду не змінилася! Ось ти змінився однозначно, шикарний костюм, укладка, доглянутий такий… На роботу певне йдеш?
-Так на роботу, машину завіз у ремонт, мушу добиратися пішки…
-А де працюєш? Чула, що у дуже престижній компанії!
-Працюю менеджером збуту в компанії, що реалізує офісні меблі. Непогана компанія… А ти як? Як життя?
-Нічого, нормально! Ось бігала у магазин скупитися! Чоловік з роботи прийде, він в мене у нічну зміну працює охоронцем! Мушу приготувати щось… Дітей завела в школу, в мене їх двоє! А далі справи по дому чекають…
-Ти не працюєш? Ти ніби на економіста навчалася?
– Та ні, завагітніла ще на 3 курсі, навчання кинула, займалася дитиною… Потім ще одна…Так і закрутилося!
-Зрозуміло, буває! – усміхнувся і не повірив, що це мені сказала наша Ніна, дівчина з шаленим ентузіазмом, та, яка постійно говорила про кар’єру та саморозвиток!
-Я ось що хочу запитати! Ти будеш на зустрічі випускників? Наші збираються, класно було б побачити кожного!
-Так буду! – недовго думаючи, відповів я. Хоча насправді не думав йти на цю зустріч. Не бачив я сенсу в цих зібраннях вже давно.
Для мене зустріч однокласників – це марна трата часу. На це дійство збираються лише аби подивитись один на одного та показати хто чого досяг за конкретний часовий період. Я б навіть сказав не просто подивитися, а похизуватись своїми досягненнями, якими б вони не були.
Особливо всі хочуть подивитись наступне: чого ж досяг той відмінник Дмитро, ким він став та чого добився у своєму житті? Або наприклад що трапилось з тією красунею, яку обожнювала вся школа? Напевне вона зараз невимовно щаслива, має прекрасного чоловіка, їздить на мерседесі та ні в чому собі не відмовляє… А Дмитро..він був відмінником, отже має свій власний бізнес, заробляє багато грошей, має гарну дружину та донечку… А ось бешкетник Сашко, який був “безтолоковим” і всі вчителі йому про це казали, він і залишився таким… ніякого успіху в роботі та особистому житті…
Натомість ми отримуємо не ту бажану картину, якою вона є. І все стається навпаки! Відмінник Дмитро виявляється напівлисим чоловіком, який працює економістом в банку на мінімальну заробітну плату, двічі розлучений та без дітей. Перша красуня Ніна – вже зовсім не та красуня. та не та дівчина з амбіціями. Вона одягнута в мішковиту сукню, з синцями під очима, з купую домашніх обов’язків, з надлишковою вагою, з чоловіком та двома дітьми та і на машині вони не їздять, а ходять пішки! Бешкетник Сашко навпаки має свій бізнес, його мрія збулася і він відкрив автосалон! Дарма, що в школі його не приваблювала англійська чи українська мова, біологія та інше… в нього було захоплення у вигляді автомобілів… Він втілив свою мрію в життя! Чудова кар’єра, симпатична дружина та діти…А казали що нічого він не матиме!
Отакі протиріччя можна зустріти на зустрічі однокласників! Всі будуть повні здивувань і перешіптуватимуться як так! Деяким буде соромно, а деякі зловтішатимуться над іншими! Як на мене такі заходи краще уникати аби поберегти свої нервові клітини! Звичайно я мило поспілкувався з Ніною і сказав, що буду на зустрічі. Та насправді на це “шоу” я не піду. Не люблю вихвалятися сам і спостерігати збоку на це дивне міроприємство також! Досі не зрозумів для чого це “змагання”!
