Зустрілися, але не зрозуміли одне одного

Ти не спізнишся? О котрій виїжджаєш, Леоню?! Леоню Олеся трясла чоловіка за плече, а він удавав, що спить, махаючи рукою, ніби намагаючись сказати, що прокидатися не збирається і що встигне вчасно. Олеся глянула на телефон ледь сьома ранку.

“І навіщо я прокинулася так рано в суботу?! Нічого робити, вчора вже зібрала йому сумку” подумала вона і збиралася повернутися під теплу ковдру, як раптом

Раптом її охопив той дивний безпричинний неспокій, який останнім часом навідувався все частіше. Ніби й паніки нема через що: чоловік поруч, квартира в центрі, ремонт зі смаком, дизайнерські меблі, дорога техніка. У Леоніда була машина, у неї інша. Нещодавно купили ще й будинок у закритому котеджному селищі на околиці. У них було все, одним словом.

Багато хто навіть не мріє про таке. Спробуй жити в оренді, їздити на роботу тролейбусом, ввечері робити уроки з дітьми, готувати вечерю для всіх, виплачувати кредити, здавати гроші на шкільні потреби Ледь засинаєш і вже дзвонить будильник, а все починається знову. Ось би мені твої проблеми! Що за маячня?! Що саме?!

Так, саме те відчуття! Олеся вже навчилася його впізнавати. Безпричинний неспокій, поколювання в грудях, передчуття лиха і відчуття, що щось важливе вислизає. Воно зявлялося нізвідки і так само зникало. Затихало на час, а потім поверталося.

І цього ранку те неприємне відчуття знову беззаперечно вдерлося в серце Олесі. Вона підвелася з ліжка, ще раз глянула на сплячого чоловіка і пішла на кухню. Леонід збирався у відрядження. Останнім часом його постійно туди відправляли! Рівно півтора роки тому прийшов новий керівник, зарплата значно зросла, компанія, де працював Леонід, була великою і перспективною. Він був одним із найкращих, керівником відділу. Але ця робота забирала занадто багато часу!

Олеся приготувала сніданок і повернулася в спальню розбудити чоловіка.

Леоню, ну годі, прокидайся вже! Рухайся, інакше спізнишся. Ти ж казав, що виїжджаєте після обіду?
Так. Після пробурмотів сонним голосом Леонід і, нарешті, сів.
Ході, сніданок готовий.
М-м. знову буркнув Леонід, все ще не до кінця прокинувшись, і пішов за нею на кухню.

За столом чоловік миттєво занурився у телефон. Олеся вже помітила, що вони з чоловіком останнім часом ледь розмовляли і ставали дедалі далі один від одного. Ні, вони не сварилися. Усе було ідеально він іноді приходив додому з квітами, інколи їй вдавалося умовити його сходити до ресторану, і Леонід погоджувався. Вони могли прогулятися парком, сходити до друзів чи в кіно, але все вже було не так, як раніше.

Леоню, візьмеш мене з собою у відрядження? несподівано спитала Олеся.
М-м. відповів Леонід, не відриваючи очей від екрана.
Ну серйозно, що там такого? Ви ж будете в готелі? День з колегами, вечір зі мною.
Що?! Тобто, ні! Який “зі мною”?! Леонід здригнувся, коли зрозумів, що сказала дружина.
Чому ні, Леоню? Що там такого? Ти ж їдеш на машині?
Так, на машині. Але що ти тут робитимеш? Вихідні ж, відпочивай вдома. Я повернуся в понеділок або вівторок.
Та ну? Я ж ніколи не була в тому місті. Могла б погуляти, зайти по магазинах може, в музеї
Ой, будь ласка! Це ж глухе село, там нічого цікавого! У нас мало магазинів на кожному розі?!
Леоню, мені тут нудно! Я ж тебе не турбуватиму пожалілася Олеся.
Олесю, ні! Хочеш у відпустку бери квитки і їдь! роздратовано відповів Леонід.
Сама? Я хочу з тобою! Ми ж чоловік і дружина, якщо ти забув!
Олесю, знов почала? Я тобі сто разів казав, що зараз надзвичайно завантажений період на роботі! Керівник монстр! Я ж не винний, що мене відправляють у вихідні?!
Дивно, що тільки тебе постійно відправляють! Минулого тижня я бачила в молі Романа з твого відділу він із дружиною та дітьми. А ти, виходить, працював! Олеся не хотіла сваритися, тим більше перед відїздом, але не могла стриматися.
Давай не будемо згадувати, хто де був! Дякую за сніданок! Леонід підвівся і пішов у ванну.

Олеся прибирала, поки Леонід дивився телевізор. Потім зібрала йому в дорогу бутерброди і чай у термос.

Олесю, де сумка? почувся з передпокою голос Леоніда.
На комоді. спокійно відповіла вона.
Ну, я поїхав. Не ображайся, справді, там нема чого робити.
Нічого, не ображаюся. Бувай.

Леонід поїхав, а Олеся залишилася. Субота можна було подзвонити подругам, вийти ввечері, посидіти в гарному ресторані, поговорити.

Але кому телефонувати? Юлія була заміжня, з двома дітьми їй не до гулянок! Марія купила будинок у селі і тепер жила там теж не приїде. Катерина поїхала “

Оцініть статтю
Дюшес
Зустрілися, але не зрозуміли одне одного
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.