Сестра мого чоловіка завжди вважає, що саме ми повинні пестити її дітей.
Вона звикла до витончених натяків. Коли вона каже: «Новий мультфільм вийшов – дітям би подивитися», це означає, що мій чоловік має негайно кинути справи та вести небожів у кіно. А якщо лунає: «Яка ж гарна погода – не сидіти б вдома», то це прохання відвести їх у парк на атракціони. Звісно, за наші кошти.
Я ж навмисно не розумію жодних підказок. А коли натяки стають занадто прозорими, просто роблю вигляд, ніби не помічаю. Хочеш щось – проси прямо, без цирків. А от мій чоловік завжди чіпляється за кожне її слово.
Він дуже любить небожів і, на мою думку, занадто їх балує. Почуття Марійки зрозумілі – вона хоче, щоб діти проводили час цікаво. Але я вважаю, що організація дитячого дозвілля – це обов’язок батьків. Дідусі, бабусі, дядьки чи тітоні до цього не мають стосунку.
Звісно, іноді можна й чужих діточок порадувати. Таки родина. Але ж це не обов’язок! Ось нещодавно був день Ангела у нашого небожа, Дениска. Його день народження вже минув, і ми подарували гарний презент. Але Марійка, як завжди, прийшла з натяками. Мабуть, вважає, що добрий велосипед – таке собі рішення. Хоч він нам обійшовся недешево. Вона ж вирішила, що хлопчикові треба на вихідні до Європи. І їй разом з ним, адже малому самому не можна.
На мові натяків це звучало так: «Дениско завжди мріяв побачити Європу». А розшифрували нам це вже на святі, коли брат передав їй торт, а не путівку. Мене там не було – працювала. Чоловік поїхав сам. Він подарував небожеві подушки, з яких складалося його ім’я. Ми довго шукали в інтернеті відповідний подарунок на такий день. У них вдома таке зазвичай не святкують.
Щороку Марійчині бажання стають сміливішими. Мені це вже набридло. Але чоловік надто любить небожів, і я нічого не могла зробити. Він завжди мріяв про власних дітей, але щось не склалося. Тому всю турботу переніс на дітей сестри. Їй варто було попросити – вони тут же скривлять обличчя й благаючим тоном щось випрошують. І мій чоловік мчить виконувати їхні прохання. Я це розуміла, але він не вірив, що сестра здатна так цинічно використовувати дітей. І раптом я завагітніла.
Одразу сказала чоловікові. Він був у нестямі від радості – мало не танцював навколо мого живота. Коли Марійка знову заговорила про поїздку, він, звісно, відмовив і повідомив, що скоро в них буде своя дитина. Тоді сестра образилася й випхнула його. Потім додзвонилася до мене й почала скандалити. Пилала, як я насмілилася вагітніти. Звинувачувала, що я спеціально це зробила, аби її діти страждали. Я навіть не слухала – поклала слухавку.
Потім прибігли небожі з власноруч зробленими листівками. Там було написано: «Дядьку, не кидай нас» та «Навіщо тобі свої діти, якщо в нас уже є ти?». Вони підстерігли його біля роботи. Цікаво, хто ж їм підказав цю геніальну ідею? Навряд чи вони самі це придумали. Але Марійка не розрахувала – вийшло навпаки.
Чоловік повернувся додому, показав мені листівки й зрозумів, яким дурнем був усі ці роки.
– Я просто повний ідіот! – вибухнув він. – «Дядьку, у нас мікрохвильовка зламалася, їжу після школи гріти не можемо, газу боїмося. А у мами грошей на нову немає – купи, будь ласка!» – він пародіював дітей. – Вона ж завжди так! Підмовляла їх, а вони нили. А я, дурень, вірив!
Його позиція змінилася миттєво. Раніше він віддавав останні гроші, аби небожам було добре. Тепер сів і записав у блокнот усі суми, витрачені на дітей сестри.
Марійка виявилася настільки нахабною, що прийшла до нас додому «на останню розмову».
– Раз у вас скоро буде своя дитина, можеш, брате, востаннє нас порадувати? Більше не прийду. Авто потрібно – дітей возити, – заявила вона на порозі.
У відповідь чоловік сунув їй у руки свої записи й наказав повернути кожну копійку. Півроку терміну – і виставив за двері.
– Іди. Тобі ще на роботу влаштовуватися, – кинув він їй у слід.
Тепер її подруги атакують мене в соцмережах. Звинувачують, що через мене діти залишилися без їжі та чоловічої опіки. Я їх усіх посилаю. Марійці й так добре – чоловік відмовився від батьківської спадщини, тож у неї є житло. Та ще й колишній чоловік залишив їй квартиру для дітей. В результаті вона живе в одній, другу здає, плюс аліменти отримує.
Не думаю, що вона пропаде. А у нас теж усе добре.
