Моя подруга потрапила в незручну ситуацію. Вона ще довго буде її згадувати.
Орися прийшла на роботу. Був звичайний робочий день. До неї підійшов колега. Покликав разом кави випити, під час обідньої перерви. На тому самому обіді, подруга зробила комплімент новій зачісці колеги. Він не подобається їй, як чоловік. Орися сприймає його тільки як друга. Колега сприйняв її комплімент, як призив до дій.
На наступний день, він подарував їй квіти. Орися здивувалася, але ввічливо подякувала. Колега на цьому не зупинився. Тепер він постійно кликав її на сумісний обід, робив багато компліментів, дарив квіти та шоколад.
Я не люблю шоколад. – Жалілася подруга. – В мене алергія на нього. І квіти мені не подобаються.
Чого ж ти їй береш? Чому йому нічого не скажеш? – Дивувалася я.
Не можу! – Подруга закусила губу. – Не хочу його ображати. Він не поганий хлопець, але…
Ну?
Він не в моєму смаку. Я не хочу з ним бути.
Я закотила очі до стелі.
Давай я йому скажу?
Ні! Це ще гірше! Він тоді точно образиться. Я спробую якось сама.
Тільки подруга зібралася з думками, аби пояснити хлопцю свої почуття, як він покликав її до ресторану на свій День народження. Орися втратила дар мови. Вона не хотіла «кидати» його прямо на свято. Подруга боялася зіпсувати йому враження, тому мовчки кивнула.
В ресторані Орися була нервова. Вона ніяк не могла розслабитися. Колега всіляко натякав на близькість. Напевне, він думав, що вони пара. Орися намагалася тактовно йому відмовляти. Довго так тривати не могло. Подруга це чудово розуміла.
Втекла Орися неочікувано для свого кавалера. Вечір тільки почався, як то кажуть. Подруга зіслалася на головний біль і поїхала додому на таксі. Вже вдома, вона знову подзвонила мені.
О, Господи! Чому я така нерішуча? Він вже натякає мені на ліжко. Думає, що ми разом. А всього лише зробила комплімент його зачісці! Це банальна ввічливість. Чому хлопці цього не розуміють? Будь-який комплімент сприймають за флірт. Що мені тепер робити?
Орися почала тихенько плакати.
Так, тихо! – Скомандувала я. – Зберися і припини плакати!
Подруга замовкла.
Слухай уважно. Ти скажеш йому, що це все непорозуміння. Поясниш ситуацію. Розкажеш, як ти її бачиш. Вибачишся і ви про все забудете. Зрозуміла?
Добре… – Тихенько промовила Орися.
Орися послухалася мене. Вона покликала колегу на розмову. Пояснила свої почуття. Сказала, що не хоче стосунків. Вона всього лише зробила комплімент, без якихось натяків.
Хлопець образився. Він повівся, наче маленький хлопчисько. Звинуватив мою подругу в меркантильності. Мовляв, вона «їла хороший шоколад за його рахунок, аж цілих три місяці!» Хлопчина «заради неї замовив ресторан, а вона навіть поцілувати його не захотіла!» Виявляється «Орися сама клеїлася до нього, а тут зрозуміла, що в нього маленька зарплатня і передумала з ним зустрічатися». Подруга не знайшлася, що відповісти. Вона сподівалася на людське розуміння, але колега виявися гнилим «яблучком».
Тепер хлопець ходить по офісу і всім підряд розповідає «казки» про Орисю. Він переповідає випадковим знайомим все те, що він сказав Орисі. Про неї почали складати нові плітки. Зробили з моєї скромної та ввічливої дівчини бозна що. Вона, виявляється, справжня серцеїдка. Спокушає хлопців на право і на ліво.
Орися досі працює в тому офісі, але планує звільнитися. На неї постійно кидають осудливі погляди. За її спиною шепочуть, а ображений колега тільки підливає масла в вогонь.
Вся ця каша заварилася через безневинний комплімент. Схоже, хвалити хлопців не треба. Небезпечно для роботи та репутації.
