Я була дуже щаслива, коли Світлана повідомила мені про те, що збирається заміж. Вона у мене одна та я бережу її наче зіницю ока. Батько Світлани покинув її коли я тільки завагітніла. Віталій тоді сказав, що у нього є коханка та вона теж вагітна. Про те, щоб платити аліменти він нічого не сказав та зник. Відтоді я його не бачила.
Згодом знайомі мені розповіли, що ту жінку він теж покинув з дитиною. Я старалася забути цю історію наче страшний сон та жити далі, але нещодавно старі рани знову почали кровоточити. Розповім про це згодом.
Світлана росла мені на радість, про тата іноді питала, я відтягувала цю розмову до того моменту, коли вона стане більш дорослою та зможе все зрозуміти. На щастя, донечка у мене розумниця та сказала, що не шукатиме свого батька та що вдячна мені за все, що я для неї зробила.
Через декілька років після нашої розмови Світлана познайомилася зі своїм майбутнім нареченим Матвієм. Коли вони зустрічалися, то донечка аж світилася від щастя. Увесь час розповідала про свого хлопця: який він чудовий, скільки у них багато спільного, як вони доповнюють один одного і таке інше.
Настав день весілля. Ми з мамою Матвія бачилися лише раз для того, щоб познайомитися та обговорити майбутнє святкування. Я відправила запрошення Олегу, батьку Світлани. Мої знайомі тримали з ним контакт. Я тоді ще не знала чи він прийде.
І ось ми уже готувалися до розпису молодят, як раптом прийшов батько моєї доньки. Він відразу чомусь підійшов до мами Матвія, щоб привітатися. Я підійшла до них та почула те, що перевернуло мій світ з ніг на голову.
– Знайомся, Матвію, це твій батько Олег, – сказала мама нареченого.
– А ще це батько Світлани, – додала я.
– Що? – сказала Світлана та ледве не зомліла.
Звичайно, що ні про який розпис не могло бути й мови, ми попросили пробачення перед гостями та поїхали до нас додому для сімейної наради. Світлана була розгублена, Матвій мовчав. Що тепер буде невідомо.
