Інна і Микола були в шлюбі вже близько 35 років. На цей час мали трійко дітей – Костянтина, Василя та Христину. Та ось неочікувано жінка залишилася без чоловіка. Сини вже були одруженими. Жили в населеному пункті неподалік матері. Трудилися для своїх сімей, часто навідувалися в гості. Невістки були хорошими, все робили для дому, гарно справлялися з обов’язками. Та от зі свекрухою не часто спілкувалися.
З Інною в хатині залишилась жити наймолодша донечка Христина. Вона була надто розбещеною. Адже найменшій – найбільше уваги. Тому не дивно, що дівчина виросла егоїсткою. Інна вже не знала як справлятися із цією проблемою. А скоро донька заявила, що хоче виходити заміж. Правда, обранець її виріс у дитячому будинку, тож за плечима він нічого не мав.
Так і з’явився у будинку Інни ще один житель, чоловік Христі. Спочатку жінка не була в захваті від цих новин, та згодом змогла полюбити зятя як рідного сина. Він часто допомагав по господарству, був добрим і чуйним. А от донька крутила своїм чоловіком як могла.
Так зажили вони гарно. Навіть будинок добудували, аби всім місця вистачало. А скоро Христина народила близнят і сім’ї потрібно було більше грошей. Тому жінка вирішила їхати за кордон на заробітки. Інна протягом цих років виховувала діток і отримувала деякі кошти від доньки.
Все б нічого, та якось від Христі не було ніяких звісток. Всі родичі сильно розхвилювалися, адже дівчина навіть на свята не приїжджала. Такого раніше не було.
Під час пошуків вони дізналися, що Христина давно має іншого чоловіка в Польщі. Скоро вона сама зателефонувала і зізналась про свої гуляння. Та дала настанову вигнати її законного чоловіка з дому. Тільки тоді вона знову надсилатиме гроші додому.
Та Інна точно знала, що нікого виганяти вона не буде. Як вона може виставити сиротинку самого на вулицю? Куди ж він піде? Стільки років працював і облаштовував все тут, аби зараз залишитися без нічого? Так і залишився чоловік жити у тещі, допомагав і далі старій.
Так пройшло ще декілька років. Настав час дітей в школу відправляти. А їхня матір досі ні разу не навідалась до своїх кровиночок. На щастя, хоча б інколи гроші на подарунки висилала.
І от застілля на Різдво. Зібралась вся родина. Та якось Василь почав натякати, що матір вже старенька, потрібно було б і майно по-трохи ділити. Нібито все має бути чесно і порівну.
Та Інна ніяк не очікувала цього обговорення і не знала, що сини будуть ще зазіхати на щось від матері. Вони і так мають все, чого бажали. Все добро жінка мала на меті залишити зятеві і онукам. Адже саме вони залишилися біля неї і весь час у всьому допомагають.
Тому Інна ще за столом оголосила, що вирішила. Сини образилися, забрали свої сім’ї і попрямували додому. Жінка ж сіла і заплакала. Як же їй ще вчинити? Вона не може просто взяти і вигнати діток і зятя, що завжди був поруч, як син, на вулицю.
