Мені було за п’ятдесят, і на той час я мала все, що потрібно для щастя. У мене є чоловік, з яким прожила більш як двадцять років, і якого досі кохала. У мене була донечка, яка народила для мене «золоту» внучечку. А ще в мене є хороша робота… І на здоров’я не скаржуся. Дай, Боже, кожному. Тому я щаслива жінка, дружина, мама, бабуся…
Але мій стан щастя швидко затьмарився і причиною всього став зять.
Моя Настя вийшла заміж на другому курсі. Її обранцем став чоловік на кілька років старший за неї. Я була задоволена її вибором, оскільки вважала, що чоловік перш ніж одружуватися, повинен стати на ноги – гарно заробляти і мати власне помешкання.
Назар був саме таким. Мав на цей уже власний бізнес і власний особняк, куди й перейшло жити молоде подружжя. Дехто з подружок моєї Насті навіть заздрив її щастю. Адже вийти заміж за студента не давало того задоволення – це постійна нестача грошей і залежність від батьків.
За рік Настя мене ощасливила внучечкою. Я була на сьомому небі щастя, бо дуже любила дітей. Дочка часто приїжджала до мене в гості, і я не могла натішитися маленьким сонечком. Однак при цьому зауважувала, що дочка постійно чомусь сумна. На моє питання, що трапилося, відповідала коротко: «Все гаразд» – уникала прямої відповіді.
І може, все б так і тривало, моє щастя, і доньчин невизначений сум, коли б я не поїхала одного разу на кілька днів до неї в гості.
Сталося все несподівано. Прихворіла внучечка. Дочка «зашивалася», бо мала, крім того, ще інші справи. І я вирішила їй допомогти, взявши кілька днів відгулу на роботі.
Першим моїм здивуванням було пізнє повернення Назара з роботи – майже опівночі. І це тоді, коли хворіє дитина. Проте Настя стріла його, як в нічому не бувало – заглядала в очі і ходила на пальчиках.
Мене цей факт дуже насторожив. За день ситуація повторилася. Я вийшла з кімнати наче в туалет і вловила від його піджака тонкий запах дорогих парфумів, а потім поглядом відшукала на піджаку світлий волос, і моє серце обірвалося…
Зранку, коли Назар грюкнув дверима, і пішов на роботу, власними здогадами я поділилася з дочкою. Вона зреагувала доволі дивно, сказала, що про все знає і вийшла з кімнати.
Так моє щастя потьмяніло, а серце рвалося з болю. Дочка закрилася від мене. Стала ще сумнішою. Зрозуміла з її поведінки, що вона вже давно живе «з тим», лиш мені не зізнається. Тому вирішила поговорити з зятем сама.
Увечері він знову повернувся пізно. Я зупинила його і запитала, як він сміє – у нього ж є дитина і законна дружина, які чекають щовечора на його повернення додому. Він несподівано голосно зареготав і сказав, що Настя про все знає і не проти цього. Вона йому дозволила секс на стороні ще в перші дні одруження.
-Як!? – вихопилося в мене. І я вмовкла, бо відчула як гаряча хвиля перекриває мені дихання і, щоб не знепритомніти, прожогом подалася до кімнати, в якій спала.
Після цього викриття я втратила спокій і разом з ним щастя, яке окутувало мене до того і виколихувало як дитину в сповиточку. З самого ранечку я подалася додому, бо не могла більше перебувати в будинку, де вбили моє щастя. Я не знала, як бути далі. Не знала, як загоїти рану, що дуже роз’ятрилася всередині мене.
Відчувала лише одне – моє щастя розбилося об зраду зятя. Як бути з цим далі? Я не знаю.
