Ми з чоловіком сиділи за столом та смакували тими стравами, які я два дні так старанно виготовляла. Подія важлива та урочиста – дочка привела додому на знайомство свого хлопця. Вечір минув дещо напружено, адже Вадим неохоче розповідав про себе, уникав запитань про своїх батьків, майже нічого не їв та постійно поглядав на годинник.
Вони з Полею пішли на зустріч із друзями, а ми з Миколою вирішили нормально поїсти та поговорити про майбутнє дочки:
-Не знаю, Олю, що й сказати. Якщо чесно, то він мені не подобається – висловив своє враження від майбутнього зятя Микола – Я коли з твоїми батьками знайомився, то зі шкури пнувся аби їм сподобатися та справити гарне враження. А цей ні риба ні м’ясо! Що тільки Поля в ньому знайшла?
-Та що ти пояснюєш, Миколо, наче я не там де й ти була. Та бачу, що він не найкращий вибір, але що ти їй будеш казати. Вона ж у нас доросла та ще й закохана. Зараз дивиться на світ через рожеві окуляри. Ну заборонимо їй виходити за нього, Поля розлютиться, звинувачуватиме нас, не дай боже не захоче знатися та спілкуватися. Ти готовий до такого?
-Звісно, що ні. Для чого ти про таке запитуєш? – сердився чоловік.
-От і я про те ж саме. Значить доведеться нам прийняти її вибір та поважати його.
Обоє важко зітхнути та таємно сподівалися, що Поля сама зрозуміє з ким збирається будувати життя. Дива не сталося. Через два місяці молодята розписалися. Святкування було скромне, лише для найближчих родичів. Свати делікатно сиділи в стороні, коли батьки Полі говорили про оплату рахунків. Довелося за все розплачуватися їм.
Не встигли вони розібратися з однією проблемою, як виникла інша. Молоде подружжя немає де жити. До розпису Поля жила зі своїми батьками, Вадим – зі своїми. Батьки зятя приймати молодь у себе не можуть, бо мають молодшу дитину, а місця немає. Мама з татом Поліни хоч і самі мешкали у двокімнатній квартирі дітей на вулиці не залишили.
Дві сім’ї на таких квадратних метрах – це складне завдання. Оля говорила з Полею, запитувала, чого Вадим не влаштується на роботу. «Мамо, ти що, він же навчається! Якщо піде на роботу, то не зможе захистити дисертацію». Мати дійсно не розуміла, чого її дитина перевелася на заочну форму, щоб піти працювати та забезпечувати сім’ю, в той час, як зять навіть вусом не поведе.
Через два місяці спільного проживання почалися сімейні конфлікти. Зятеві не подобалося, що тесть допізна дивиться телевізор та заважає йому працювати. Не вгодила й теща, яка прокидалася дуже рано, щоб приготувати на всіх сніданок. Вона грюкала на кухні, а він хотів поспати. Вадим намовив Полю, щоб та поговорила з батьками та змусила їх переїхати.
Оля з Миколою були шоковані. Власна дочка виселяє їх з квартири. Якщо раніше вони турбувалися про почуття та добробут Поліни, то зараз вирішили, що їй настав час подорослішати. За вечерею батьки повідомили, що мають намір розпочати у квартирі ремонт, тож дітям доведеться на деякий час з’їхати. «Так, ми розуміємо, що у вас немає грошей. Прекрасно пам’ятаємо, що Вадим навчається. Та нічого не поробиш, уже домовилися з людьми»
Спосіб жорсткий, але дієвий. Поля втомиться гарцювати на двох роботах, бо щоб орендувати помешкання та оплачувати комунальні їй таки доведеться знайти ще одну роботу, й тоді нарешті відкриє свого ротика й стане вимагати аби Вадим також долучився. Зять, зациклений лише на собі та власних успіхах, знову почне розповідати про важливість його дисертаційної роботи. Тоді Поля не витримає й повернеться до батьків, одна. Вони будуть раді й чекатимуть на цей день з нетерпінням.
