Тарас ішов додому. Йому не хотілося поспішати, вечір такий гарний. Але вдома чекає на нього дівчина. Він не може назвати її нареченою, хоча Анжела себе вважає такою. Їх познайомив загальний знайомий. Тарас запросив дівчину до себе на каву, вона погодилася. Залишилася до ранку. Вранці хлопець ішов на роботу, просив її швидко вдягатися, але Анжела сказала, що їй немає куди йти. Від тих пір живе в нього. Тарас мовчить, а дівчина взагалі вважає себе майбутньою його дружиною.
Сьогодні вони збираються з друзями відпочити, то Анжела вже чекає його. Тарас телефонував дівчині, що вже поруч, щоб виходила на вулицю. Сьогодні вони добряче відірвуться. Адже завтра вихідний, спатимуть довше. Наступного дня у двері подзвонили. Тарас спросоння пішов відкривати. На порозі стояв хлопець років чотирнадцяти. Чоловік здивовано дивився на хлопця:
– Тобі чого, хлопче?
– Доброго дня. Тут проживає Анжела? Вона моя сестра. Я приїхав на канікули до неї.
– Анжело! До тебе хлопчик якийсь прийшов. Виглянь, будь ласка.
Дівчина вийшла вся розпатлана. Побачила хлопчика, усміхнулася.
– Дімка, привіт. Я тебе чекала пізніше. Проходь розташовуйся.
Тарас мовчки спостерігав, що буде далі. Анжела завела хлопця в кімнату, включила телевізор, дала пульт у руки. Розважайся. Повернулася до Тараса, нарешті пояснила.
– Це мій менший брат Діма. Він приїхав до нас на канікули.
– І скільки триватимуть канікули?
– Місяць. – Невинно усміхаючись відказала Анжела.
Тарасу не сподобалося, що в його квартирі розташовуються чужі люди. При чому Анжела не ставить його до відома. Хотів відразу вказати на двері, але хлопець неповнолітній. Цікаво, як батьки відпустили його? Початок вихідного зіпсований. Тарас вдівся випив каву і пішов із дому. Взагалі сьогодні збирався весь день лежати на дивані дивитися телевізор. Такий відпочинок може собі дозволити не завжди. Сьогодні такий день, але знову не вийшло.
Додому з’явився увечері. Завтра домовилися з приятелем поїхати на рибалку. Тому раніше ляже спати. Вдома Анжела з Дімою сиділи перед телевізором. Коли вона побачила Тараса, підійшла до нього й ображеним тоном запитала, де він був весь день. Чоловік не збирався звітувати, просто сказав, що хоче раніше лягти спати. Щоб поводилися тихо. На що дівчина лише посміхнулася. Та псувати настрій Тарасу не стала.
На ранок чоловік знову пішов із дому. Сьогодні зовсім рано. День пройшов вдало. Наловили риби, вирили уху. Відпочинок вдався на славу. Коли з’явився вдома, Анжела з Дімою так, як і вчора сиділи біля телевізора. Тарас привітався і знову пішов спати. Дівчина слідом. Вона притулилася до чоловіка, почала говорити, що їй скучно, коли його немає вдома. І Діму потрібно повести на екскурсію по місту.
– То що вам заважає гуляти містом? – не стерпів Тарас.
– У нас грошей немає, а ти весь час тікаєш із дому.
– А чому батьки відправили хлопця без грошей? На що вони й ти також сподівалися? Що я буду чужих мені людей забезпечувати грошима?
– А хіба я тобі чужа? А Діма мій брат, от же всі ми родина.
– Знаєш що, зранку забирай свого родича, і щоб я його більше не бачив.
Зранку дзвінок у двері. На порозі стоять якісь тітка і дядько. Як тільки Тарас відкрив двері, почали голосно розказувати хто він є. Чоловік не зрозумів про що мова. Пояснили. Вони батьки Анжели й Діми. І знову соромили Тараса, що погано поводиться з гостями. Чоловік мовчки зайшов у квартиру, сказав Анжелі, що батьки приїхали по них із братом. Тому щоб швиденько збирала речі, інакше він допоможе і її речі летітимуть через вікно.
Коли за ними закрив двері, полегшено зітхнув. Нарешті тиша і свобода. Тарас знову в пошуку нових відносин.
