До найдорожчого кафе-ресторану у нашому місті зайшла ошатно одягнута молода дівчина. На стіл вона поставила свій ноутбук, погортала меню, зробила замовлення і почала працювати, дивлячись в екран. Сиділа вона поруч із великим панорамним вікном із якого виднівся центр міста та ратуша, аж ось вона боковим зором побачила дуже неохайних дітей, які благальним поглядом просили в неї хоч окраєць хліба. Дівчина, мабуть була дуже добра, оскільки замовила ще по порції того ж самого і для всіх цих дітей.
Вона вийшла на двір до них і запросила їх зайти в середину. Діти були ошелешені, офіціанти також. Та дівчина навіть на секунду не дала жодного знаку, що вони їй огидні. Вона запропонувала їм присісти за її столик і сказала, що за кілька хвилин принесуть наїдки для них усіх.
Всі присутні гості подумували, що ці діти накинуться на харчі, як тварини, але – ні. Найстарший хлопчик ледь тихо запитав чи можна їм помити руки і дівчина проведе їх до вбиральні самостійно.
Коли ж вони повернулися до столика – там вже стояли ароматні порційні страви. Діти поїдали їх і очима і виделками. А коли закінчили трапезу – подякували дівчині і запитали чи можуть вони йти. Дівчина кивнула головою та усміхнулася.
Вона була задоволена і продовжила свій обід, час від часу дивлячись у вікно та зовсім забувши про свій ноутбук і роботу у ньому. Пізніше вона подала жест офіціанту та попросила свій рахунок. Коли почала проводити розрахунок – то дуже здивувалася. Адже у чеку не було жодної цифри, лише надруковані слова – «Дякуємо за Ваше добре серце та душу, сподіваємося Ви наповнили і свій шлунок і внутрішній світ. Дякуємо!».
Звичайно ж вона зовсім не очікувала на такий рахунок, оскільки була налаштована оплатити усі замовлені порції. Ось і карма доброти повернулася до неї. А ви вірите у карму чи бумеранг добра?
