В один осінній вечір Микола працював з дому та був цьому дуже радий. За вікном лило немов з відра. А він сидів у теплому м’якому кріслі біля каміна.
Аж раптом чоловік почув писк десь на вулиці. Не роздумуючи він вискочив на подвір’я та почав швидко шукати місце, звідки лунає звук. Аж тут Микола підіймає голову догори й на сараї бачить зовсім мокре й холодне кошеня. Воно навіть очі ще не розплющило. Хтось напевно його туди викинув помирати. Чоловік відразу забрав котика до хати, відігрів та напоїв молоком зі шприца.
На наступний день Микола повіз кошеня до ветеринара, щоб дізнатися як необхідно його ростити та чи все добре з дитинчам. Там йому лікар сказав, що все зі здоров’ям гаразд, розповів як правильно виховувати кошеня і сказав стать — це виявилася кішечка.
Так він і став татом для його кішечки. Назвав її Шанель. На його очах вона з безпомічного дитинчати перетворилася на дуже гарну, добру кішку. Бувши вже дорослою вона дуже полюбляє свого тата. Спить тільки з ним, коли він працює також вона сидить поруч біля комп’ютера та муркотить на вушко. Та взагалі майже з рук не злазить. Видно на скільки вона розумна та лагідна.
І взагалі, вона все життя буде вдячна за свій порятунок. Адже для неї завжди ангелом буде її коханий рятівник Микола!
