Ярослав зустрічав тещу на вокзалі. Віднині Ніна Михайлівна житиме з ними. Річ у тім, що квартира її згоріла. Сталося замикання. Теща якраз була на роботі. Їй телефонували сусіди. Коли прибігла додому, пожежники вже гасили полум’я. У квартирі не залишилося нічого, ні меблів, ні техніки, ні одягу. В чому вийшла на роботу, в тому і ходила. Ремонт у квартирі робити потрібно, але жити немає де. Тому моя дружина запропонувала мамі побути в нас деякий час.
Ніна Михайлівна звільнилася з роботи й наразі Ярослав зустрічає її. Йому не подобається те, що теща житиме з ними. Навіщо Настя запрошувала її. Можна їй допомагати й на відстані. Але дружина умовляла, у мами стрес, так що прийшлося погодитися. Ніна Михайлівна щаслива йшла по перону. По її вигляду і не скажеш, що недавно вона пережила біду. Ярослав в котре пожалкував, що погодився на це проживання. Знає, що теща не любить його.
З того часу життя в їхній квартирі круто змінилося. Настя звільнила меншу кімнату, щоб там проживала її мама. Начебто все добре. Але вже через тиждень, Ніна Михайлівна заявила, що їй в тій кімнаті тісно. Вона бажала обміну. Щоб чоловік з дружиною жили в меншій кімнаті, а вона одна у великій. Хлопець змовчав, але Насті сказав, що цього не буде. Ярославу взагалі вистачає того, що теща поселилася в його квартирі.
Коли на примхи Ніни Михайлівни зять не повівся, вона почала настроювати дочку проти чоловіка. То він не допомагає їй по господарству, то бачила Ярослава з якоюсь дівчиною. І все в тому ж дусі. Мало помалу в сім’ї Ярослава і Насті почалися сварки. Вони обоє розуміли, що причиною негараздів є мама дружини. Але дівчина слізно просила потерпіти, поки мама сама з’їде від них. Чоловік розумів, що цього не буде, але і Настю шкода, розривається між ними двома.
Вже три місяці живе Ніна Михайлівна у зятя. Знайшла собі роботу. Назад додому повертатися не планує. Їй добре жити, комунальні сплачувати не потрібно, зять сплачує. Готує донька. Ніна Михайлівна нарешті почуває себе добре. Не потрібно ні про що думати. Інколи, правда, розкриває Насті очі на її непутящого чоловіка, але більше змовчує. Так вважала Ніна Михайлівна. Правда, потрібно якось кімнату в них відібрати більшу. А то в маленькій немає де повернутися.
Коли підійшов день народження Ярослава, молоді вирішили святкувати в кафе з друзями. Повеселяться на славу. Чоловік відразу попередив, щоб тещі на святі не було. Настя як може умовляє маму, щоб не приходила. Дівчина знову між двома вогнями. Вона попередила маму, що святкують лише з друзями, тому бажано, щоб мама лишалася вдома. Ніні Михайлівні таке відношення зятя до неї не сподобалося. Вона вирішила, піде і розповість, що він за людина.
Коли святкування було в розпалі, в зал, де гуляли появилася теща. Вона попросила стишити музику, взяла фужер і промовила тост.
– Я п’ю за здоров’я свого зятя. Він не дуже хороша людина, якщо не запросив маму дружини на свято. І ще він жадібний, я не знаю як моя донька мирить з ним, але доб’юся, щоб розлучити їх.
З тими словами випила шампанське і пішла до виходу. Свято зіпсоване. Як Настя не намагалася робити так, неначе нічого не сталося, але гості швидко розійшлися. Додому вони з Ярославом приїхали рішучі. Коли зайшли у квартиру, чоловік ввірвався в кімнату тещі. Та з переляку почала кричати. Ярослав голосом, не терплячим заперечень сказав, щоб назавтра її в його квартирі не було, і грюкнувши дверима пішов спати.
На ранок Ніна Михайлівна зі сльозами проклинаючи зятя пішла з їхньої квартири. Настя не вийшла проводжати маму. Потім дізналася, що вона поселилася в гуртожитку. Адже лишніх грошей немає, щоб винаймати квартиру. Зять до себе більше не впустить. Вони довгий час не спілкуються.
