Свекрусі на сьогодні 83 роки. Наразі ми не спілкуємося, тільки через її вину. З чоловіком ми в шлюбі вже майже 27 років. 17, з яких я з усіх сил старалася бути ідеальною невісткою. Моїх старань було замало, до мене не було мінімально хорошого відношення.
Мені було майже 18, коли вийшла заміж. Я тоді тільки зі школи випускалася. У мене є три дитини. Я завжди старалася бути хорошою мамою, ходила на батьківські збори, навіть більше скажу, я очолювала батьківський комітет. Працювала депутатом у сільраді. Але цього було замало для моєї свекрухи.
Пройшло вже вісім років від того часу, як захворів мій свекор. Чоловік ходив на роботу, а я днями сиділа біля свекра та доглядала його. На той момент чоловіковим батькам було 75 і 76 років. Згодом свекор помер. І після його смерті, свекруха показала всю свою натуру.
Мене тішило тільки те, що чоловік постійно захищав мене та підтримував, тому коли він був присутнім, свекруха і слова кривого не казала. Та потім до мене доходили чутки, що вона розповідає людям про її нетямущу, жахливу, ліниву невістку. З мене усі шокувалися, де у мене беруться сили, аби її витерпіти. А я не просто терпіла, я старалася догодити їй, заслужити хороше ставлення.
Мій батько помер три роки тому, і було сорок днів, я захотіла поїхати додому, в церкву сходити, на цвинтар. Свекруха про це дізнавшись, такий там скандал організувала, бо вона ж планувала їхати до куми і її необхідно доставити туди. Ми повинні її завезти нашою машиною. Це була остання крапля в моєму стакані. Я остаточно змирилася з тим, що вона ніколи не зміниться і не змінить свого ставлення до мене. Навіть така ситуація не змінила її.
Я очікувала від неї мінімальної підтримки, розуміння чи співчуття. Та свекрусі на всіх все одно. Пам’ятаю, що я тоді сильно захворіла і ще два місяці, так точно, одужувала. Діти в одну мить перестали спілкуватися з нею, я ж просто не звертала уваги на цю людину. Чоловік просив, аби ми це припинили та все марно. Потім він пішов до мами, поговорив з нею, можливо, десь накричав, і тепер ні слова з її уст.
Я не була проти, аби діти й чоловік їздили до неї чи спілкувалися. Мені байдуже на неї і її життя. Діти по своїй ініціативі обірвали з нею будь-яке спілкування. Чоловік стабільно телефонує 3-4 рази в тиждень. У чоловіка є ще сестра. Вона перестала дзвонити й приїздити до мами вже як сім років тому. Також через її скверний характер, бо й донька у неї була “погана”.
Не тільки я обриваю з нею зв’язок, а й усі близькі. Та навіть сусіди не приходять до неї в гості, бо вона вже зі всіма давним-давно пересварилася.
Цій жінці вже 83 роки. Вже далеко не молода. І раптом вона телефонує та заявляє, чому я і внуки їй не телефонують. Вона самотня, нікому не потрібна. На цю мить, я взагалі не цікавлюсь її життям. І якби я себе не переконувала, нічого не допомагає. От тільки чоловіка жаль, він ще досі слухає її накази та поради.
Я не казала своєму чоловікові про свекруху ніякого кривого слова і не збираюсь цього робити. Все-таки вона його мама.
Тому робимо висновок, що не все та не завжди залежить від невісток. Три роки тому я сама спробувала себе в ролі свекрухи. Правда, я не лізу до дітей зі своїми поради, якщо вони нікому не потрібні. Навпаки я підтримую та допомагаю своїм невісткам. До речі, а ще я теща. Маю чудового зятя, з яким у нас чудові стосунки. Усі називають мене “мама”. Так приємно, аж до сліз. Я, і собі, їх називаю дочкою та сином.
Маю великий життєвий багаж. Знаю прекрасно, якби ти сильно не старався, не прогинався, не поступався, якщо людина погана, то такою і залишиться. Як то кажуть: “Горбатого могила хіба виправить”.
