Мої сусіди зверху – це суцільний головний біль. Доводять мене щодня.

Я вже просто не можу жити у власній квартирі. Це просто якесь жахіття. Мене постійно доводять до високого тиску і нервового зриву.

Справа в тому, що поверхом вище живе не сімейка, а суцільне пекло. Це мама, яка полюбляє випивати міцні напої і випадкові зв’язки із різними чоловіками. Але я думаю, що швидше за все це такі ж чоловіки, як вона сама.

Він таких зустрічей у неї є аж троє дітей. Ці діти постійно не доглянуті, брудні. Одягнуті не по погоді і як-небудь. Завжди заплакані і з носа у них течуть соплі.

А Марина вже в четверте вагітна, ніяк не може зупинитися.

Цілими днями, зранку до вечора її діти бігають, як маленькі слони. У мене далі вже стеля не витримає, і люстра у вітальні впаде.

А тільки наступає вечір і діти лягають спати – інша нечисть приходить на зміну.

До Марини приходять гості. Інколи це дуже шумні компанії, які випивають і горланять пісні як тільки можуть голосно, а інколи це якісь чоловіки із якими вона займається невідомо чим.

Лиш чути, як її ліжко скрипить.

Мала б хоч краплину совісті і сорому.

Спочатку я щодня телефонувала в правоохоронні органи, а далі вони перестали відповідати на мої виклики і не приїжджають взагалі.

А скільки разів я ходила і писала на Марину заяви і в соціальну службу, і в органи опіки і піклування – все марно.

Лиш нещодавно я зрозуміла звідки у неї гроші на випивку і гулянки.

Вона ж одинока мати, до того ще й багатодітна. То ж вона має величезні суми щомісяця, які їй держава виплачує на дітей.

Хоча ці гроші вона витрачає точно не на дітей. Ці діти вічно голодні і ходять по сусідах, випрошуючи окраєць хліба.

А на наступний рік старшому сину Марини потрібно йти до школи. Хоча я сумніваюся, що вона дуже цим питанням переймається.

Я не пам’ятаю, коли в останнє я висипалася чи просто проводила кілька годин без шуму і у спокої.

Я людина не молода, до того ж у мене дещо інші принципи і погляди на життя, ніж у сучасних жінок.

За моєї молодості, цій Марині б впаяли статтю за аморальний спосіб життя, а дітей її б відправили по дитячих будинках.

Нема порядку в нашій країні і ніколи не буде.

Оцініть статтю
Дюшес
Мої сусіди зверху – це суцільний головний біль. Доводять мене щодня.