Мої сусіди зверху – це суцільний головний біль. Доводять мене щодня.

Я вже просто не можу жити у власній квартирі. Це просто якесь жахіття. Мене постійно доводять до високого тиску і нервового зриву.

Справа в тому, що поверхом вище живе не сімейка, а суцільне пекло. Це мама, яка полюбляє випивати міцні напої і випадкові зв’язки із різними чоловіками. Але я думаю, що швидше за все це такі ж чоловіки, як вона сама.

Він таких зустрічей у неї є аж троє дітей. Ці діти постійно не доглянуті, брудні. Одягнуті не по погоді і як-небудь. Завжди заплакані і з носа у них течуть соплі.

А Марина вже в четверте вагітна, ніяк не може зупинитися.

Цілими днями, зранку до вечора її діти бігають, як маленькі слони. У мене далі вже стеля не витримає, і люстра у вітальні впаде.

А тільки наступає вечір і діти лягають спати – інша нечисть приходить на зміну.

До Марини приходять гості. Інколи це дуже шумні компанії, які випивають і горланять пісні як тільки можуть голосно, а інколи це якісь чоловіки із якими вона займається невідомо чим.

Лиш чути, як її ліжко скрипить.

Мала б хоч краплину совісті і сорому.

Спочатку я щодня телефонувала в правоохоронні органи, а далі вони перестали відповідати на мої виклики і не приїжджають взагалі.

А скільки разів я ходила і писала на Марину заяви і в соціальну службу, і в органи опіки і піклування – все марно.

Лиш нещодавно я зрозуміла звідки у неї гроші на випивку і гулянки.

Вона ж одинока мати, до того ще й багатодітна. То ж вона має величезні суми щомісяця, які їй держава виплачує на дітей.

Хоча ці гроші вона витрачає точно не на дітей. Ці діти вічно голодні і ходять по сусідах, випрошуючи окраєць хліба.

А на наступний рік старшому сину Марини потрібно йти до школи. Хоча я сумніваюся, що вона дуже цим питанням переймається.

Я не пам’ятаю, коли в останнє я висипалася чи просто проводила кілька годин без шуму і у спокої.

Я людина не молода, до того ж у мене дещо інші принципи і погляди на життя, ніж у сучасних жінок.

За моєї молодості, цій Марині б впаяли статтю за аморальний спосіб життя, а дітей її б відправили по дитячих будинках.

Нема порядку в нашій країні і ніколи не буде.

Оцініть статтю
Дюшес
Мої сусіди зверху – це суцільний головний біль. Доводять мене щодня.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.