Чи знаєте Ви, що таке “фарт”? Я завжди думав, що він у моєму житті присутній. Закінчив з відзнакою школу, вступ до університету, отримав хорошу роботу. Квартира, машина, достаток. Кохання у моєму житті теж не забарилося. До нас на фірму влаштувалася працювати красуня Оксана. Для мене це було кохання з першого погляду. Вже на третьом нашому побаченні я їй освідчився у кохання. Оксана відповіла мені взаємністю. Через декілька місяців ми зіграли весілля. Потекли наші щасливі дні.
Ми дуже хотіли дітей, але після 6 років спроб нічого не вдалося. Вирішили зробити процедуру ЕКЗ. Пройшли необхідні аналізи і стали чекати результатів.
На роботі у мене видався складний період, я часто їздив у відрядження. Відкривали філію нашої компанії. Тому усіма справами у лікарні займалася Оксана. Сказала, що справиться з усім сама. Їй так навіть краще, бо я занадто панікую. Так мене заспокоювала, напевно.
Коли я повернувся з чергового відрядження, моя кохана Оксана повідомила мені найщасливішу новину за останній час:
” Олеже, ти станеш батьком”.
Я був на сьомому небі від щастя. Вагітність проходила добре. Я навіть був присутній на пологах. Першим взяв сина Романа на руки. З появою синочка життя заграло новими барвами.
Одного жовтневого ранку я прокинувся, і відчув, що нарешті виспався перший раз за останні три місяці після народження нашого Ромчика. Син часто плакав ночами і ми по черзі з Оксаною колисали його. Тому вранці обоє мали вигляд щасливих сонних батьків.
Того ранку я був сповнений сил і гарного настрою, і раптом помітив записку на подушці.
“Олеже, пробач, то не твій син. Не можу більше брехати, ти вартий кращого життя”,-таку записку залишила мені моя кохана Оксана.
Чесно кажучи, я спочатку не зрозумів, що відбувається і перечитав написане тричі. Потім я озирнувся навколо і побачив, що ні речей дружини, ні речей сина в квартирі немає. Мене охопила паніка, і я вирішив з’ясувати, що ж відбувається і чому я нічого не знав і не помічав раніше.
Телефон дружини був поза зоною. Я поїхав до тещі. Ольга Петрівна, як дізналася, що витворила її дочка, мало не зомліла. Вона впустила мене в квартиру упевнитися, що вона одна і дочки з онуком у неї немає. Вона божилася, що нічого не знала. Я дуже засмутився, тому що більше не знав, де шукати дружину. Родичів у нас практично нема.
Від безвиході, я поїхав додому до свого рідного брата Тараса. Батьки наші загинули в аварії, ще коли ми були дітьми. Нас виховували дідусь з бабусею. Я старший від Тараса на 6 років. Він поки неодружений, працює далекобійником. Тому рідко з ним бачимося.
Мені треба було комусь виговоритися. Я подзвонив у двері. Тарас відчинив двері з таким виглядом, ніби чекав мене і жестом запросив увійти. Я відразу почув плач сина в кімнаті і все зрозумів. Першим моїм бажанням було вдарити Тараса, але я стримався.
Брате, як ти міг? Хто ти після цього? Морду тобі добряче начистити!
А він сказав:
– Ні, все не так, як ти думаєш. Проходь, потрібно серйозно поговорити.
Оксана сиділа в кімнаті з сином на руках і плакала. Побачивши мене, вона прошепотіла:
– Пробач … я хотіла як краще, але не можу з цим жити … Ти заслуговуєш чесної жінки. Я думала, що зможу. А на ділі, мені соромно дивитися тобі в очі.
-Оксано, як ти могла? Я ж тобі вірив, як собі? Ти скажи, чого тобі бракувало?
– Хто-небудь мені пояснить, що відбувається?
Я дивився то на дружину, то на одного, але обидва мовчали. Тарас простягнув мені якісь папери. Я став уважно читати. На першому медичному бланку було моє ім’я, назви досліджень, які я проходив, коли ми з Оксаною готувалися стати батьками. В діагнозі йшлося, що я БЕЗПЛІДНИЙ. Ця новина для мене була, як грім серед ясного неба.
-Стоп. А як же Ромчик?
– Нічого не питай, читай далі і все зрозумієш.
Наступні папери були про те, що моїй Оксані було зроблено штучне запліднення, а донором чоловічого матеріалу був мій рідний брат Тарас. Тепер все дійсно було ясно. Тільки було неясно, чому Оксана вирішила покинути мене саме зараз?
Коли Оксана дізналася про твій діагноз, то прийшла до мене. Вона не хотіла втрачати тебе, і не хотіла, щоб ти знав про своє безпліддя. Ми вирішили піти на такий крок. Брате, я хотів як краще. Повір мені, я твоєї жінки не чіпав. Якщо ти зможеш пробачити нас і прийняти сина, то Оксана повернеться додому.
– А якщо не зможу, ви будете жити разом?
– Ні, звичайно. В мене вже є наречена. Я Вас скоро познайомити хотів. Я, звичайно, буду допомагати Оксані, як біологічний батько, але не більше того …
Земля йшла з-під моїх ніг, я вийшов з квартири брата. Бродив по парку декілька годин. Все думав, як мені сприймати, те що сталося.
Я повернувся.
Оксано, збирайся додому і забирай нашого сина. А ти Тарасе, готуйся до свята, будеш хрещеним батьком…
