Забрав я свою донечку зі школи. А по дорозі додому вона мені розповідала яка вона гарна учениця: була у школі слухняною та зробила все домашнє завдання бувши у групі подовженого дня. Я одразу зрозумів, що вона не просто так мені розповідає її досягнення за сьогоднішній день. Як я й думав, донька зупинилася, повернулася до мене й сказала: “Тато, я ж сьогодні була гарною дівчинкою. А можна я піду погуляю з Софійкою? Ми на роликах покатаємося.” Я подивився у ці гарні оченятка і не міг не дозволити. Адже у неї ж дитинство — найкраща пора всього життя, тому нехай насолоджується дитинством як тільки може.
В той час поки моя донечка каталася на роликах зі своєю подружкою ми з дружиною готували нам вечерю та розповідали новини, які дізналися за цей день. Ми так скучили один за одним, що поки гомоніли не звернули уваги як пролетіло й дві години. Ми б з нею ще дуже довго сиділи за столом, вдаючи, що готуємо вечерю якби не зателефонувала наша донька. Все, що вона мені сказала це: “Тато, спустіться з мамою дуже швидко до мене, будь ласка.” І поклала слухавку. У нас з дружиною все завмерло всередині від таких слів доньки. Ми одразу все покинули та швидко полетіли на подвір’я нашого будинку.
Вибігаємо ми та бачимо як біля нашої донечки та її подруги стоять два великих чоловіків. По дорозі до них у мене в думках було тільки те, що з ними я говорити вже не буду, а почну спілкуватися без слів. Дружина йшла поруч та вся трусилася зі страху та переживання за дітей. Вона не розуміла, що вони від дівчаток хочуть.
І ось ми підходимо до цих чоловіків, а вони в цей час дякують нашій донечці за те, що вона така вихована та доброчесна дівчинка. А коли ми підійшли, то почали слухати, які ми гарні батьки та виховали прекрасну донечку. Адже вона в такому юному віці вже допомагає людям та рятує від неминучої біди. В цей час ми з дружиною стояли дуже знервовані, та не розуміли що відбувається. Бо ми йшли сюди з думками викликати поліцію та розбиратися з покидьками. А насправді познайомилися з добрими чоловіками, які ще й дякували нам за таке виховання донечки.
Виявилося, що коли наші дівчатка гуляли, вони побачили двох чоловіків, які виходили з машини та в одного з них випав гаманець. Чоловік цього не помітив та пішов далі собі по справах. А донечка під’їхала тули на роликах, забрала гаманець та швидко наздогнала дядька і віддала йому його утрату. Він був за це їй дуже вдячний, бо якраз у той день він отримав заробітну плату і його гаманець був повний різноманітними купюрами. Він почав дякувати моїй донечці та давати сто гривень за таку допомогу. А вона злякалася та покликала маму та тата, бо ми вчили її ніколи не брати нічого від чужих людей.
В кінці чоловік все одно дав нам ті сто гривень як знак вдячності. А ми з дружиною вирішили віддати їх донечці, щоб вона витратила їх на свої розваги або якісь смаколики. Поверталися ми додому вже всі разом, а ми з дружиною йшли повні гордості, що виховали таку дитину. В душі я безмежно радів та пишався нами.
