Я сама родом з чудового українського села. Тут я виросла та закінчила школу. Оскільки це село було поруч з обласним центром, то я звичайно поїхала туди вчитися, щоб поруч з домом.
Я так давно не була в рідному селі, що дуже вже сумувати почала. Аж тут у моєї сусідки був день народження і вона мене запросила в гості. Я з радістю погодилася, як раз і побуваю вдома. Там я і познайомилася з Сашком.
Насправді ми з ним були сусідами, але через велику різницю у віці, шість років, ми ніколи не гуляли разом, навіть не перетиналися. Звичайно, бо не цікаво було йому тоді з дитиною гуляти. Так вийшло, що коли я прийшла на день народження Сашко вже там був. Не дивно це, бо він двоюрідний бат моєї сусідки. Ми цілий вечір сиділи та дивилися один на одного. Нам одразу стало все зрозуміло. Це було кохання з першого погляду.
Ми з того часу почали зустрічатися. Гарно складалися наші відносини. Щасливі були разом. Аж тут одного вечора я дізналася, що мати Сашка була проти того, щоб ми були разом. Говорила, що я не пара її сину, у мене не гарна зовнішність, та й родина наша не достатньо заможна для них. Але насправді вона це все вигадала, як пізніше виявилося. Раніше, ще по молоду вони просто з моєю мамою щось не поділили, ось вона й почала виступати проти нашої сім’ї. Егоїстка вона, тільки про себе думає, а про добро сина ні.
Але Сашко стояв на своєму. Він дуже кохав мене та був проти того, щоб ми розходились. Тому ще через трохи одружилися. Весілля не гуляли, бо дуже дорого було. Але моя свекруха не зупинилася, вона продовжувала мене топити. Все я роблю не так: прибираю, вдягаюся та готую. А коли я народила донечку, вона почала до нас навідуватися ще частіше та розповідати мені, що я ще й не так дитину виховую.
Нам з чоловіком це дуже набридло. Ми не знали що й робити. Та одного дня мій коханий вирішив поїхати серйозно поговорити з мамою. Купив великий букет квітів та цукерок і поїхав. Довго його вдома не було. Приїхав аж вночі. Я його побігла зустрічати та запитувати як пройшла розмова. Але він був такий засмучений, що я його таким ніколи не бачила. Виявилося, що свекруха сказала, щоб її син обирав між мною та нею. Сказала, що якщо зі мною не розлучиться, то щоб і забув дорогу до неї.
Насправді, дивлячись на стан чоловіка, я почала непокоїтися. А можливо він і справді збирається зі мною розлучитися.
Та через пару днів я все ж вирішила поговорити з чоловіком та спитати, що він вирішив. А в відповідь мене чоловік обійняв та на вушко сказав, що я дурненька, у нього навіть і думки не було про те, щоб зі мною розлучитися. Він весь цей час думав про наш переїзд до столиці, бо більше так не може продовжуватися. Його мама нам нормально жити не дасть. Я розумію, що у неї є образа на мою маму, але ж ми тут ні до чого. Та необхідно приймати вибір своїх дітей та не псувати їм життя.
Згодом ми переїхали до столиці. Справи чоловіка стрімко пішли вгору. Та ми дізналися, що я вагітна сином. Ми почали спокійно разом жити, без сварок та указів від свекрухи. До речі вона з нами справді припинила спілкуватися, навіть з онуками. І з того часу я сама собі сказала, що своїм дітям я ніколи такого не скажу. Навпаки прийму їх вибір та відпущу будувати свою сім’ю.
