З Наталею ми разом навчалися в школі і відтоді у нас зав’язалася міцна дружба на довгі роки. Оскільки у мене не було ні братів, ні сестер рідних – я була дуже дружелюбною дитиною. Мої батьки мали певні проблеми із здоров’ям, тому насилу змогли і мене народити у досить пізньому віці. Тому Наталю я сприймала не як подругу, а радше як рідну сестру. Я була вдячна Богу, що він мені послав настільки близьку людину по духу.
Весь вільний час ми проводили разом, ділилися найпотаємнішими секретами абсолютно про все. Коли одній із нас було погано – інша завжди знаходила оригінальний метод підтримки.
Після закінчення школи ми обрали одну професію на двох, тому і за час навчання в університеті ми ще більше зблизилися і зріднилися. За весь час нашої сильної і міцної дружби ми пережили дуже багато: і моменти щастя, радості, нерозділене кохання, миті болю, смутку і розчарування і багато чого іншого.
Пізніше Наталя зустріла чудового хлопця і вийшла за нього заміж незабаром. А от у мене особисте життя взагалі не складалося, від слова – ніяк.
Ще за часів навчання в університеті ми із Наталею домовилися, що та котра першою народить дитину покличе у хресні мами іншу.
Кілька місяців тому Наталя народила сина – справжнього красеня та богатиря. Як і було домовлено ще в юності – мене запросили стати хрещеною для малюка. Я надзвичайно зраділа, хоча це і було очікувано. Так як і годиться хресні мамі, я побігла на покупки. Придбала гарного костюмчика дитині, крижмо для церковного обряду і золотого хрестика, який повинен стати талісманом та оберегом. На самому таїнстві хрещення я була шокована, адже мені ніхто не сказав, що у нас дві пари хрещених. Другою хресною була рідна сестра Наталіного чоловіка. Дівчина накупила всілякого одяг, іграшок і також золотий хрестик на товстому золотому ланцюжку.
Чесно кажучи, мені стало дуже ніяково і дещо соромно, що мої подарунки в порівнянні із її надто скромні і не дорогі. До того ж під час таїнства хрещення, священник накрив немовля дорогим крижмом і почепив на дитину не мого золотого хрестика. Мене це неабияк засмутило, у мене навіть почали текти від цього сльози. Та ще більше мене розчарувало і навіть обурило те, що пакунок із подарунками, які я вранці віддала Наталі так ніхто і не розпакував, він самотньо валявся в кутку їхньої вітальні. Знали б ви як я себе пригнічено почувала, словами не передати.
Так, я не заробляю так багато як інша пара кумів, проте я старалася із усіх сил і витратила на подарунки всі заощаджені кошти, але всеодно почувалася якоюсь непотрібною і бідною. На Великдень цього року Наталя запросила вгості до себе нас усіх. Звичайно ж я знову витратила всі відкладені за цей час гроші на подарунки для похресника. Я намагалася з усіх сил справити гарне враження хоча б цього разу. Я придбала і іграшки, і гелеві кульки і навіть палатку-вігвам, та це знову виявилося марним. Інша хресна замовила із іншої країни машинки із рідкісної та дорогої колекції, і за столом усі лише і розглядали та любувалися ними.
За кілька місяців моєму похреснику виповниться перший рік, і звичайно ж я запрошена на святкування. Від Наталі, я наче по-секрету, почула, що інша хрещена придбала для дитини у подарунок талісман із діамантами. Так, я дуже засмутилася і останнім часом зовсім не маю настрою, оскільки що б я не придбала у подарунок – точно залишиться в тіні. А мені б так хотілося побачити у очах батьків захоплення та вдячність за мої старання. Та й чесно кажучи, я зовсім не маю ні найменшого бажання йти на день народження до похресника. Мої дрібні заробітки точно не можуть зрівнятися із їхніми. Навіть не знаю, що мені робити у цій ситуації.
