Катерина із Ніною дружать давно, ще зі школи. Вони завжди разом, вступили в один інститут, в гуртожитку в одній кімнаті. Так було, поки Катерина не вийшла заміж. Чоловік працював в іншому місті, тому Катя поїхала за Микитою не замислюючись. З Ніною спілкувалися по телефону. Але чим далі, тим все менше вони телефонували одна одній. А потім і взагалі перестали спілкуватися. Адже на той час у Катерини народився син, весь час присвячувала лише йому. Часу не було телефонувати.
Пізніше Катя чула від спільних знайомих, що Ніна вийшла заміж, а де живе, ніхто не зміг сказати. Пробувала Катя телефонувати подрузі знову, але видно номер поміняла. А потім якось все закрутилося, син росте, турбот вистачає. Та й з чоловіком останнім часом не лагодиться. Підозрює Катя, що в нього інша, а сказати не може. Немає підстав так говорити, але відношення до неї змінилося дуже.
Та згодом чоловік сам запропонував розлучитися. Дійсно в нього є інша, до того ж вагітна. Виходить, що син не потрібен, якщо коханка вагітна. Та Катя не стала сваритися, щось доводити. Розуміла, що після почутого не стане жити з невірним чоловіком. Тому швиденько зібрала речі й у своє рідне місто. Там мамина квартира пустує. Після смерті мами Катя не зважилася здавати квартирантам.
Минуло пів року, поки життя розлученої Катерини налагодилося. Знайшла роботу по професії, працює добре, відповідно і зарплата хороша. Син росте, вчиться в школі. Катерина все устигає. А спочатку боялася, що не справиться одна. Даремно боялася. Виходить наразі живе краще, ніж із чоловіком до цього.
Одного разу випадково побачила Ніну. Катя йшла до Ніниної мами, щоб дізнатися про подругу. З під’їзду вийшла сама Ніна. Зустрічі раділи обидві. Виявляється Ніна також розлучилася недавно, виховує доньку. От бігла в дитячий садок, щоб написати заяву. Скоро доню поведе в садочок. Віднині подруги знову нерозлучні. Катя часто сиділа з донечкою Ніни, коли в тієї справи. Одного разу у вихідний поспішала до подруги. Вона просила посидіти з дівчинкою, тому що потрібно відлучитися на годину.
Катя прийшла раніше. Коли хотіла дзвонити у двері, почула, як Ніна комусь голосно говорить:
– Та в тієї Катьки такий безлад у квартирі якби ти побачила. Мені туди й ходити не хочеться.
Катя стояла заціпенівши. Ніколи б не подумала, що подруга так про неї відгукується. З Ніниною дочкою вона тоді сиділа, вигляду не подала, що все чула. Але сама задумалася. А чи потрібна така подруга?
