Я вчилася на третьому курсі філфаку в університеті. Навчання на перших курсах давалося мені легко – отримувала навіть стипендію. Але на третьому курсі навчальний процес у мене трохи пригальмувався, і я ледь витягувала. Особливо важко було отримати залік у завідувача нашої кафедри.
Залік не могла отримати не я одна. Наближався час сесії. Ми вирішили «домовитися» з викладачем. Купили хороший коньяк, каву, баночку ікри, шампанське, коробку цукерок. Довго вирішували хто зайде до нього в кабінет з пакетом, тому що Ігор Михайлович славився своїм поганим характером і строгістю.
Врешті, зважилася піти я. Зайшла, привіталася і поклала біля його столу пакет з продуктами. Ігор Михайлович спочатку глянув суворо на мене, потім на пакет і буквально прокричав, щоб я забрала сумку і вступилася з перед його очей.
І раптом навздогін почула фразу:
-А шпалери ти клеїти вмієш?
Я спочатку подумала, що це він натякає на те, що в майбутньому мене чекає ось така робота, якщо не здам залік нормально. Тобто працюватиму штукатуром чи малярем.
Опісля дізналася, що у його дружина поїхала в санаторій і попросила поки її немає, оновити шпалери в спальні.
Ігор Михайлович тягнув до останнього – терпіти не може такої роботи. Через два дні дружина повертається, а ремонт навіть не розпочато. Він намагався знайти бригаду, але в сезон графік у всіх розписаний на 2 місяці вперед.
Я сказала, що свого часу вже виконувала таку роботу – обклеїла шпалерами всю квартиру. У цьому її допомагали одногрупниці. Ми домовилися, що за поклейку шпалер в двох кімнатах за два дні він нам всім поставить залік.
До роботи ми приступили відразу ж. Всю меблі затягнули плівкою, дещо винесли в іншу кімнату. Шпалери рулонами лежали на долівці, а от клею не виявилося. Професор, мабуть, забув про нього. Довелося бігти в найближчий будівельний магазин. Щоб все встигнути – працювали до пізньої ночі. Ігор Михайлович шуму не витримав гармидеру в хаті – пішов ночувати до колеги. Нам дозволив переночувати в нього в квартирі.
Роботою ми займалися до 5 ранку і заснули. Розбудив нас крик жінки. Вона верещала як несамовита, намагаючись таким чином якнайшвидше вигнати нас з квартири.
Як дізналися згодом, дружина Ігоря Михайловича хотіла чоловікові зробити сюрприз і повернулася на день раніше. І тут раптом застає у власній спальні трьох оголених дівчат – піжам ми не взяли зі собою, бо спати в чужій квартирі не збиралися. Чоловіка нема!
Врешті жінка набрала номер свого чоловіка і він стурбований приїхав. На щастя, робота була ще не завершена, і ми зуміли її переконати, що всього лиш клеїмо шпалери. Ось матеріали – клей, відро, обдерта стіна. Так змогли заспокоїти дружину.
Ремонт ми завершили, як і обіцяли. Отримали також заліки. Правда, Ігор Михайлович попросив нікому не розповідати цю історію. За мочання отримаємо «автоматом» заліки і на четвертому курсі!
