Виховання дітей – це мистецтво. Цей процес тривалий і потребує багато зусиль, знань і терпіння. Особливо в наш час, коли дитячу увагу завоював інтернет, спробуй «достукатися» до свідомості дитини. Хоча, як рекомендують психологи, у жодному випадку на дитину не треба кричати. У жодному!
Доведено, що крик руйнує психіку дитини, сильно знижує самооцінку і вселяє у душу страх. Якщо ви бажаєте виховати дитину зі здоровою психікою, врівноваженою, то краще не підвищуйте голос.
Крик – це завжди травмування дитини
Занижена самооцінка, тривога, агресія, депресія – такі проблеми можуть появитися у вашої дитини, якщо ви постійно принижуватимете власну дитину криком, образами, залякуваннями, порівняннями тощо. І це в кращому випадку.
Крик – це також насильство, як і побої
За певними дослідженнями, частий крик прирівнюється до побоїв. Діти, на яких у дитинстві постійно кричали, мають ті ж проблеми, що зазнали фізичних покарань.
Крик не вчить, лише травмує
Якщо на дитину кричати, то вона не виросте хорошою людиною. Дитина, на яку кричать , відчуває себе поганою і недостойною любові, хорошого ставлення і таке інше.
Враховуйте те, що дитячий мозок надто вразливий до будь-якої агресії – крику, сварок, побоїв. Майте на увазі, що у дорослому віці дитина копіюватиме вашу модель поведінки. Чи вам буде приємно, що на вас кричатимуть? Отож, вирішуйте проблему «з криком» вже сьогодні, щоб завтра не стати жертвою того ж крику зі сторони дитини.
Так, часом буває дуже важко стриматися, щоб не закричати. Ситуації бувають різні. Буває часто так, що стриматися, здається, просто неможливо. Але ви все одно спробуйте. Опануйте ситуацію – порахуйте до десяти, і емоція, яка мить тому володіла вами, відступить. Ви станете вище крику, який точно не вирішить питання, яке викликало у вас бурю. На допомогу прийдуть спокій і рівновага.
Якщо все-таки ви не стрималися і зірвалися на дитину, з розмови перейшли на крик, то обов’язково, коли вляжуться емоції, перепросіть свою дитину. Ніжно пригорніть її до себе і розкажіть як сильно ви її любите, якою важливою є вона для вас і поясніть, чому саме ви на неї накричали. Знайдіть порозуміння з дитиною, що є важливим і для неї, і для вас. Такі миті будуть містком між вами і дитиною.
Пам’ятайте також про те, що для дитини ви є цілим світом, з якого починається її самостійне життя. Яким буде цей світ, такою в майбутньому буде ваша дитина. Якщо у цьому світі пануватиме любов і щастя, то ваша дитина в дорослому житті йтиме дорогою любові і щастя, оскільки ці почуття для неї будуть дуже близькі і знайомі. Якщо дитина була свідком постійних сварок, то вона не знатиме, що таке справжнє почуття любові і щастя.
Дитина, що порожня посудина, яку можна заповнити хорошими речами, які в дорослому житті стануть для неї крильми, з допомогою яких вона зможе літати і легко долати перешкоди на життєвому шляху. А можна її залишити пустою чи заповнити непотребом, що завжди тягнутиме до низу, аж поки дитина сама не зуміє відростити крила для побудови гідного життя.
Отож, вибір за нами, батьками, чи наша дитина виросте самодостатньою і щасливою, чи з комплексом меншовартості і невмінням дарувати світу любов.
